4. Як працювати з навчальною книгою

Недостатньо опанувати мудрість,

потрібно також уміти користуватися нею.

Цицерон

За час перебування у вищій школі студент повинен вивчити й освоїти багато підручників, статей, книг й іншої необхідної для майбутнього фахівця літератури на рідній й іноземній мовах. У зв'язку із цим

перед студентами стоїть велике й важливе завдання — досконало опанувати раціональні прийоми роботи із книжковим матеріалом

Багато студентів (особливо молодших курсів) працюють із книгою спрощено й, внаслідок цього, не досягають необхідних результатів. Нерідко можна спостерігати поверхневе читання: текст книги не піддається аналізу, обмірковуванню, у ньому не виділяється головне, істотне, робиться спроба засвоїти всі підряд: і важливе, і другорядне. У деяких студентів спостерігається квапливе читання, прагнення скоріше дійти до кінця статті, глави й не фіксується увага на трудних положеннях матеріалу. Є чимало студентів, які й підручник, і наукову літературу читають розсіяно, неуважно, при читанні не користуються словниками, довідниками; внаслідок чого багато слів, вирази й думки сприймаються неточно, а іноді й невірно.

Уміння раціонально працювати над книгою — необхідна й важлива якість кожного студента.

Любити книги, постійно вивчати їх, знати літературу по своїй спеціальності — найперше завдання. Доведено, що правильно організоване читання наукової літератури надзвичайно підвищує загальнонауковий і спеціальний кругозір читаючі. Начитаний студент володіє добре розвиненою мовою, широким мисленням, блискучою пам'яттю й ерудицією. А ці якості є найважливішими показниками загальної культури людини.

Педагогічною наукою вироблений ряд вимог для роботи із книгою, дотримання яких допоможе кожному студентові взяти із книг саме коштовне й стати широко освіченою й культурною людиною. Які ж ці вимоги?

Приступаючи до роботи над книгою, варто спочатку ознайомитися з матеріалом у цілому:   змістом,   анотацією,   вступом і   висновком шляхом швидкого читання-перегляду, не роблячи ніяких записів

Цей перегляд дозволить одержати уявлення про весь матеріал, який необхідно засвоїти.

Після цього варто переходити до уважного читання — вивчення матеріалу по главах, розділах, параграфах. Це найважливіша частина роботи з оволодіння книжковим матеріалом. Читати треба про себе. (При цьому читаючий менше утомлюється, засвоює матеріал приблизно на 25 % швидше, у порівнянні із читанням уголос, має можливість приділити більше уваги змісту написаного й краще осмислити його). Ніколи не слід обходити важкі місця книги. Їх треба читати в уповільненому темпі, щоб краще зрозуміти й осмислити.

Пам'ятайте:

не можна очікувати, щоб можна було за один раз досягти повного з'ясування всіх особливостей досліджуваного матеріалу. Рекомендується повертатися до нього другий, третій, четвертий раз, щоб те, що залишилося незрозумілим, доповнити й з'ясувати при повторному читанні.

Вивчаючи книгу, треба звертати увагу на схеми, таблиці, карти, малюнки, математичні формули: розглядати їх, обмірковувати, аналізувати, встановлювати зв'язок з текстом. Це допоможе зрозуміти й засвоїти досліджуваний матеріал.

При читанні необхідно користуватися словниками, щоб усяке незнайоме слово, термін, вираження було правильно сприйняте, зрозуміле й закріплено в пам'яті.

Перевір, з якою швидкістю ти читаєш. Треба прагнути виробити в себе не тільки свідоме, але й швидке читання. Особливо це вміння буде корисним при першому перегляді книги. Звичайно студент 1-2 курсу при відомому тренуванні може уважно й зосереджено прочитати 8-10 сторінок за годину й зробити короткі записи прочитаного. Багато студентів прочитують 5-6 сторінок. Це вкрай мало. Занадто повільний темп читання не дозволить вивчити багато важливих і потрібних статей книги. Навчаючись швидкому читанню (самостійно або на спеціальних курсах), ти можеш прочитувати до 50-60 сторінок у годину й навіть більше! Одночасно ти здобуваєш здатність концентруватися на важливому й схоплювати основний зміст тексту.

Запис досліджуваного — краща опора пам'яті при роботі із книгою (тим більше наукової). Читаючи книгу, варто робити виписки, замальовки, складати схеми, тези, виписувати цифри, цитати, вести конспекти. Запис досліджуваної літератури краще унаочнювати, легко доступної для огляду, розчленованої на абзаци й пункти. Педагогіка вчить — що прочитано, продумано й записано, то стає дійсно особистим надбанням працюючих із книгою.

Пам'ятай основний принцип виписування із книги: лише саме істотне й у найкоротшій формі! Які форми запису можна рекомендувати?

Розрізняють три основні форми виписування:

Дослівна виписка або цитата з метою підкріплення того або іншого положення, авторського доводу.

1.           Ця форма застосовується в тих випадках, коли не можна виписати думку автора своїми словами, не ризикуючи втратити її суть. Запис цитати треба правильно оформити: вона не терпить довільної підміни одних слів іншими; кожну цитату треба взяти в лапки, у дужках указати її джерело: прізвище й ініціали автора, назва праці, сторінку, рік видання, назва видавництва.

2.           Цитування варто робити тільки після ознайомлення зі статтею в цілому або з найближчим до цитати текстом. У протилежному випадку можна вихопити окремі думки, що не завжди точно або повно відбивають погляди автора на дане питання в цілому.

3.           Пам'ятай, однак, що ксеро- і фотокопіювання (сканування) заміняє час, що марнується на виписування дослівних цитат!

Виписка «за змістом» або тезова форма запису.

4.           Тези — це коротко сформульовані самим читаючим основні думки автора. Це найкраща форма запису. Всі твої майбутні контрольні, курсові й дипломні роботи будуть бездоганні, якщо будуть написані в такий спосіб. Робиться така виписка з тими ж правилами, що й дослівна цитата.

5.           Тези бувають короткі, що складаються з одного речення, без роз'яснень, прикладів і доказів. Головне в тезах — уміння коротко, закінчено (не гублячи зміст) сформулювати кожне питання, основне положення. Опанувавши мистецтво складання тез, студент чітко й правильно опановує досліджуваний матеріал.

Конспективна виписка має

6.           особливо важливе значення для оволодіння знаннями. Конспект — найбільш ефективна форма записів при вивченні наукової книги. У цьому випадку коротко записуються найважливіші складові пункти, тези, думки й ідеї тексту. Докладний огляд змісту може бути важливою підмогою для запам'ятовування й допоміжним засобом для знаходження відповідних місць у тексті.

7.           Роблячи в конспекті дослівні виписки особливо важливих місць книги, не можна допускати, щоб весь конспект був «списуванням» із книги. Засвоєні думки необхідно виразити своїми словами, своїм стилем. Творчий конспект — найцінніша й багата форма запису досліджуваного матеріалу, що включає всі види записів: і план, і теза, і своє власне зауваження, і цитату, і схему.

8.           Огляд тексту ти можеш скласти також за допомогою логічної структури, замість того, щоб додержуватися оповідальної схеми.

9.           За допомогою конспективної виписки можна також скласти речення про те, які теми висвітлюються в окремих місцях різних книг. Додаткова вказівка номерів сторінок полегшить знаходження цих місць.

Розроби свою власну систему складання видержки й постійно вдосконалюй її! При складанні видержок доцільно послідовно дотримуватися освоєної системи. На цій базі можна скласти свій архів або картотеку важливих спеціальних публікацій по предметах.

Конспекти, тези, цитати можуть мати дві форми: зошитову й карткову. При зошитовій формі кожному навчальному предмету необхідно відвести особливий окремий зошит.

Якщо використається карткова форма, то запису варто робити на одній стороні картки. Для зручності користування вгорі картки треба написати назву досліджуваного питання, прізвище автора, назва й УДК (універсальна десяткова класифікація) досліджуваної книги.

Картки можна використати стандартні або виготовити самостійно з білого паперу (напівватману). Картки звичайно зберігають у спеціальних ящиках або в конвертах. Ця система конспектування має ряд переваг перед зошитовою: картками зручно користуватися при доповідях, виступах на семінарах; такий конспект легко поповнювати новими картками, можна змінити порядок їхнього розташування, домагаючись більше чіткої, логічної послідовності викладу.

І, нарешті, можна застосовувати для цих же цілей персональний комп'ютер. Зараз існує безліч всіляких прикладних програм (органайзерів й ін.), які значно полегшують роботу при складанні виписок з наукової й спеціальної літератури. А використовуючи мережу Internet, можна одержувати вже готові добірки літератури.